З Ефіопії кава потрапила до Близького Сходу, де формувалась справжня кавова культура, а вже потім – до Європи й до України зокрема. Ключову роль у цьому зіграв український козак. Як саме, мова піде далі.
Заборонений плід – солодкий
Коли кава потрапила в мусульманський світ, тамтешнім богословам це не сподобалось. Вірніше, не сподобалося те, як вона впливає на вірян. Вони, спраглі розваг та алкоголю, познайомившись з цим “енергетиком” все частіше почали пропускати богослужіння і в цей час збиралися з друзями за ароматним напоєм. Тому каву періодично забороняли, ув’язнювали та страчували кавоманів, але це не допомогло і врешті решт влада і богослови були змушені змиритись.
“Кавова битва”
У 1683 році османське військо візира Кари-Мустафи взяло в облогу Відень. Кілька місяців місто мужньо трималось, дочекавшись союзних військ, і так їм вдалося розгромити турків.
Ця битва увійшла в історію як Віденська битва, але вона має й іншу назву – “Кавова битва”. Завдячує ця назва українському козаку Юрієві Францу-Кульчицькому, який родом з Львівщини.
Кульчицький і кава
Юрій-Франц Кульчицький народився 1640 року в селі Кульчиці (нині — Самбiрський район Львівської області) в шляхетній православній родині. З двадцяти років він жив у Запорізький Січі, де, знаючи декілька мов, був перекладачем. В кінці 1660-х років потрапив у турецький полон, був перевезений на Балкани, де добре вивчив місцеві звичаї. Крім турецької, він знав польську, німецьку, угорську, румунську мови і на початку 1670-х був викуплений сербськими купцями для роботи перекладачем у «Віденській східній торговій компанії» в Бєлграді. Після того, як турецька влада звинуватила купців компанії у шпигунстві проти султана й виселила їх із Белграда, Кульчицький переїхав до Відня, де в 1678 році відкрив власну торгову компанію.
У червні 1683 року 140-тисячна турецька армія почала облогу Відня. До серпня більшість жителів, в тому числі й імператор Леопольд I, залишили місто, яке захищало неповних 5 тисяч військових під командуванням графа Рюдігера Штаремберга.
Коли Відень охопила паніка і хвороби, Юрій Кульчицький запропонував передати лист до герцога Лотарінгії Карла V з проханням про допомогу. 13 серпня 1683 року Кульчицький, переодягнувшись і видаючи себе за турецького купця, разом зі слугою сербом Джордже Михайловичем пішли через ворожі лінії наспівуючи османські пісні. Турецький ага (офіцер), побачивши як вони змокли, запросив їх до свого шатра обсохнути та почав розпитувати. Вони сказали що торгують виноградом і ага навіть порадив їм як уникнути небезпеки. Посланці вдало виконали завдання та повернулись у місто, принісши звістку про те, що визволителі вже близько, що підбадьорило містян.
12 вересня австрійці разом з військом польського короля Яна Собеського, яке прибуло на підмогу, розгромили турецькі війська. Виходить, що не останню роль у цьому зіграв Кульчицький, адже, якби не його розум, вдача та сміливість, Відень міг би здатись туркам. В ознаменування заслуг Кульчицького міська рада Відня подарувала йому будинок у престижному районі Леопольдштадт і звільнила його компанію від податків на 20 років. Через кілька років Кульчицький був призначений особистим перекладачем з турецької мови австрійського імператора. Крім того, Кульчицькому надали право самостійно взяти собі в нагороду частину захопленого трофейного майна, і він вибрав 300 мішків кави.
Завдяки Кульчицькому світ дізнався й про круасани
У серпні 1686 року на вулиці Шлосергассе у подарованому йому будинку він відкривав кав’ярню «Під синьою пляшкою». Вона була декорована у турецькому стилі, а на знак перемоги до кави там подавали рогалики у вигляді османського півмісяця, які випікав Пітер Вендлер.
Адаптувавши турецьку каву до європейського смаку шляхом додавання молока, меду та цукру, Кульчицький створив відому і сьогодні «каву по-віденськи», яка зробила кав’ярню «Під синьою пляшкою» популярним закладом. Завдяки цьому рогалики Вендлера набули великого поширення в Австрії й, з’явившись у 1770 році у Франції після переїзду туди Марії-Антуанетти, дочки австрійського імператора і дружини Людовика XVI, стали відомі на весь світ як круасани.
Помер Юрій Кульчицький у 1694 році від туберкульозу і був похований з почестями на центральному цвинтарі Відня. В 1862 році іменем Кульчицького була названа одна з вулиць Відня, а 12 вересня 1865 року у річницю перемоги під Віднем на ній йому було встановлено пам’ятник. У Відні щорічно у жовтні власники кафе Відня прикрашають вітрини своїх закладів портретами Юрія Кульчицького на знак пошани до народного героя і колишнього керівника віденського цеху продавців кави.
Львів – перше кавове місто України
Це зараз львів’яни пишаються своїми кав’ярнями так, як і архітектурою, а Львів називають кавовою столицею України. Але насправді Львів – перше українське місто, де виникла та сформувалась культура вживання кави.
До Львова кава потрапила дещо пізніше, як до Відня. Одні джерела говорять, що напій до нас привіз ще сам Юрій Кульчицький, за іншою інформацією, це сталось після приєднання Галичини до Австрійської імперії.
Каву у Львові можна було скуштувати у цукернях. Найпершими вважають літні павільйони цукерень Яна Вольфа біля Віденської кав’ярні, які з часом стали частиною будівлі та саму Віденську кав’ярню, яка змінюючи власників ніколи не змінювала свого іміджу – осередку кавоманів Львова та улюбленого місця розваг львівської публіки.
22 жовтня 2013 року у Львові відкрили пам’ятник Юрію Кульчицькому авторства архітектора Володимира Сколози. Стелла із гербом на пам’ятнику означає шляхетний рід Кульчицького, зброя та щит – козацьке походження, мішок, з якого сиплеться кава і перетворюється на монети, символізує підприємницькі здібності Юрія, який умів каву перетворювати у гроші.